В Україні ринок «на добу наперед» (РДН) фактично використовується як ключовий орієнтир для ціни електричної енергії практично для всіх категорій споживачів, у тому числі й бюджетних установ. Однак варто відверто зазначити: такий підхід не відповідає повноцінній європейській моделі організації ринку електроенергії.
У країнах European Union спотовий сегмент є важливим елементом ринку, але він не замінює довгострокові механізми торгівлі. Основу стабільності там забезпечують:
- двосторонні договори (ДД)
- форвардні контракти
- ф’ючерсні інструменти
- механізми страхування цінових ризиків
Саме тому для України доцільно розглядати поступове відходження від використання РДН як основного індикативу ціни для бюджетних та інших споживачів та паралельно створювати реальний ліквідний ринок довгострокових контрактів.
Якщо ми говоримо про справедливу та прогнозовану ціну для споживача, ринку необхідно дати інструменти фіксації ціни за договорами ДД, а не покладати всю модель виключно на щоденні коливання спотового сегмента.
Колеги, ринок двосторонніх договорів має працювати не як красивий лозунг чи формальний елемент реформи, а як реальний механізм купівлі-продажу електроенергії.
Сьогодні учасники ринку бачать дефіцит саме довгострокових торгів генерації, тоді як основні обсяги концентруються на короткостроковому сегменті. У результаті саме РДН надмірно впливає на загальне ціноутворення.
Натомість нормальна ринкова модель — це планова робота генерації через ДД контракти на місяць, квартал, півроку та рік уперед.
У разі активного запуску ДД договорів ринок може отримати більш збалансовану середню ціну, зрозумілішу для споживача, а роль РДН стане тією, якою вона і має бути — короткостроковим індикатором, а не головним ціноутворюючим сегментом.
Загальна картина по ЄС:
1. Двосторонні договори (ДД): 70% – 85% загального обсягу ринку.
2. Ринок «на добу наперед» (РДН / Day-Ahead Market): 10% – 30% залежно від країни.
3. Внутрішньодобовий ринок (ВДР / Intraday): 2% – 15% залежно від структури ринку.
Зараз в Україні триває війна. Воєнний стан безумовно створює додаткові ризики, однак сам по собі не може бути універсальним поясненням відсутності розвитку строкових інструментів. Навпаки, саме в умовах підвищеної невизначеності ринок особливо потребує контрактних механізмів, що дозволяють розподіляти ризики між сторонами.
У разі непередбачених обставин учасники ринку мають професійні інструменти виконання зобов’язань:
- закупівля ресурсу на балансуючому ринку
- придбання обсягів у інших виробників
- імпорт електроенергії
- управління портфелем постачання
- Це нормальна практика зрілого енергетичного ринку.
Український ринок потребує сучасної та збалансованої моделі функціонування: не лише здійснення торгівлі в сегменті “сьогодні на завтра”, а й повноцінного розвитку механізмів укладення двосторонніх договорів на квартальний, піврічний та річний періоди постачання.
Короткострокові договори на декадні періоди можуть застосовуватися як один із допоміжних інструментів ринку, однак не можуть вважатися достатньою заміною повноцінному ринку довгострокових двосторонніх контрактів, що є характерною практикою зрілих європейських енергетичних ринків.
Саме наявність довгострокових договорів забезпечує прогнозованість ціни, належне планування закупівель, зниження цінових ризиків та формування стабільних умов для споживачів і учасників ринку.
З повагою, ГС «Енергетичний Союз»