Нещодавно всі органи влади нас вітали з третьою річницею запуску нової моделі ринку електроенергії. Можновладці гордо апелювали до того, що на ринку є конкуренція та прозорість. В той же час, з’явилась інформація про якогось єдиного державного експортера електроенергії, регулятор та Міненерго приймають рішення без спілкування з учасниками ринку. Про яку конкуренцію або прозорість ми говоримо?
Але про все по-порядку.
Ще до початку повномасштабної війни (24 лютого 2022 р.) НЕК «Укренерго» утворила мільярдний борг перед постачальниками електроенергії на балансуючому ринку, в результаті боргові розрахунки почали затягуватися і на сьогодні фінансовий розрив досягав року, тобто «Укренерго» здійснює платежі за боргами із запізненням на один рік.
Добре, що «Укренерго» випускає єврооблігації та має доступ до міжнародного ринку капіталу, але чи добре сам факт такого боргового навантаження. До речі, а чи мають постачальники електроенергії доступ до міжнародного ринку капіталу? Запитання – риторичне.
Під час війни «Укренерго» намагається зменшити свої борги перед постачальниками, стягуючи необґрунтовано великі суми за небаланси, при цьому розрахунок самої ціни на небаланси ретельно приховується – надається тільки цифра, яка повинна лягти на плечі споживача.
Так, саме на споживача! Всі ці суми ляжуть на плечі комунальних підприємств, пекарень, лікарень, військових частин, зараз захищають Україну. Ціна однієї кілоВат-години негативного небалансу сягає 4,8 грн, при тому, що ціна на РДН становить 2,2 грн. Такі високі штрафні санкції балансуючого ринку в період війни і повної невизначеності – руйнують бізнес постачальників електроенергії. Це диверсія, яка всередині розчавлює нашу економіку.
Постачальники вимушені закладати такі ціни небалансів в ціну електроенергії для кінцевого споживача, що призводить до зростання останніх. Що ж тоді, всі заяви про не підвищення цін на електроенергію під час війни виявляються неправдивими? Як буде розвиватися бізнес в таких умовах, як будуть приходити в Україну інвестори із красивого міста в Швейцарії – Лугано?
Регулятор та Міністерство енергетики приймає купу рішень без консультацій з учасниками ринку. Варто лише згадати скандально відомий наказ міністерства №187, яким планувалося зобов’язати постачальників купувати 10% обсягів на РДН. Після шквалу критики, цей наказ довелося відміняти. Ще один важливий аспект «прозорості» на ринку – нещодавно НКРЕКП заявила, що розробила проект постанови про покладання спеціальних обов’язків на компанії, які планують експортувати електроенергію. Хто бачив цей проект постанови? Хто був запрошений на робочі групи з підготовки проекту рішення? Яка редакція документу буде подана на розгляд Кабінету міністрів?
Важливою проблемою залишаються борги ДП «Гарантований покупець» перед постачальниками універсальної послуги. Надходження коштів від «Гарантованого покупця» для оплати послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у рамках механізму виконання спеціальних обов’язків по факту майже не здійснюється, всі 4 місяці війни заборгованість лише накопичується. У де яких ПУПів ця заборгованість досягла мільярд гривень і ніхто не береться взяти на себе відповідальність запропонувати рішення та реалізувати його.
Добре, на внутрішньому ринку складно – у нас війна, всі на це радо посилаються. А що із зовнішнім ринком? «Укренерго» відкрило можливість для експорту, що безумовно добре. Разом з тим, всі учасники ринку вже прочитали новини про те, що спочатку намагалися утворити єдиного державного експортера, підвідомчого Міненерго, а потім – про те, що можливо такого зроблять в структурі Міністерства економіки. Тобто, відкривається зовнішній ринок і одразу ми чуємо про ризик монополізації цього напрямку та витіснення незалежних постачальників. При цьому, на сьогодні у постачальників немає стабільного заробітку на експорті, адже важко спрогнозувати продажі, коли всі аукціони – лише денні і ще не запущені місячні аукціони.
Варто наголосити, що постачальники протягом 4-х місяців війни систематично звертаються до державних органів, не лише задають питання чи критикують, але й надають конструктивні пропозиції. Проте, постачальників ніхто не чує, органи влади реагують на проблеми великих гравців ринку і не звертають увагу на тих, хто по-суті забезпечує конкуренцію на ринку, справедливе ціноутворення на такий стратегічний товар, як електроенергія. Повторюсь, але всі визначальні рішення приймаються без спілкуванням з постачальниками.
Якщо так рухатися й надалі, вся конкуренція та прозорість на ринку електроенергії – стануть просто черговим фейком. За таких умов ми повертаємося до совкового енергоринку.